Індустрія кіно сформувала у багатьох людей цілком конкретне уявлення про те, як виглядає казино та загалом азартні ігри в кіно: яскраві автомати, де можна зірвати куш, просто натискаючи на одну кнопку, рулетка, навколо якої збирається натовп людей, щоб подивитися, як грає якийсь щасливчик, що постійно вгадує наступне число, картковий стіл з кількома мільйонами доларів у банку та гравці у покер – найбагатші люди світу, що навіть не змінюють виразу обличчя, коли ставлять на кін усе. Звісно, на практиці все далеко не так, як нам показує казино у фільмах Hollywood.
У реальному житті все дещо складніше. Професійні гравці не завжди виглядають як Джеймс Бонд, математичні розрахунки не гарантують виграшу, а казино давно перетворилися на технологічні комплекси з багаторівневими системами безпеки, які не зможуть обійти навіть усі можливі друзі того самого Оушена. Тож пропонуємо у цій статті розібратися, де закінчується художній вимисел і починається справжній світ азартних ігор, порівнюючи відомі фільми про азартні ігри, які сформували уявлення мільйонів людей про казино, покер і блекджек, з реальністю.
«Казино Рояль» (2006 р.): чи можливі такі покерні роздачі в реальності?
Свого часу після тривалої перерви у кінофраншизі про агента 007 саме кінострічка «Казино Рояль» з Деніелом Крейгом у ролі Джеймса Бонда відродила до неї цікавість глядачів. Цей фільм містить одну з найвідоміших карткових сцен у сучасному кіно. Дивитися її – це справжнє задоволення, адже вона тримає глядача в напрузі кожної секунди. Ставки – величезні, ризики – не менші. Чим же все скінчиться?
Там грають у покер, а якщо точніше, то в техаський холдем. Правила техаського холдему: кожен гравець отримує дві власні карти, на стіл викладають п’ять спільних, а комбінація складається з найкращих п’яти карт. Напруження зростає з кожною картою, а фінальна роздача перетворюється на справжню битву характерів. На столі опиняються надзвичайно сильні комбінації, а Бонд зрештою отримує найстаршу. Що відчуває глядач? Справжній катарсис, особливо тоді, коли глядач любить фільми про казино!
Під час фінальної роздачі кілька учасників отримують надзвичайно сильні карткові комбінації в покері. Один гравець збирає фул-хаус, інший також має фул-хаус, ще один отримує флеш, а головний герой перемагає завдяки стріт-флешу – п’яти послідовним картам однієї масті від четвірки до вісімки.
А чи можливо щось подібне у реальному житті, як нам показують покер у кіно? У техаському холдемі, якщо враховувати всі сім доступних гравцеві карт (дві на руках та п’ять спільних), стріт-флеш випадає приблизно в 0,0311% випадків – це одна роздача на 3217. Фул-хаус трапляється приблизно в 2,6% випадків, флеш – у 3,03%. Тобто кожна з цих комбінацій цілком реальна, але зібрати за одним столом одночасно стріт-флеш, два фул-хауси та флеш – винятково рідкісна подія. Саме тому подібні розклади в кіно зазвичай використовують для посилення драматизму.
Ще одним перебільшенням для драматизму, що цілком можна пробачити даному кіно, стали надто довгі паузи. Затягування розкриття очевидної переможної комбінації, відоме як slow roll, у покерному середовищі це вважається проявом поганого етикету.
«21» (2008 р.): чи справді рахування карт дозволяє перемагати казино?
Усі, хто хоч трохи цікавився темою азартних ігор, чули про те, що є люди, які вміють вести підрахунок карт у блекджеку, тому вони з легкістю можуть обіграти казино, через що їх часто навіть не впускають в подібні заклади. Вони стають як персони нон грата, для кого вхід зачинено апріорі.
Фільм «21» якраз розповідає глядачеві історію студентів Массачусетського технологічного інституту, які використовують математичні здібності для гри в блекджек. Їхня мета – отримати перевагу над казино за допомогою рахування карт. Цікаво, що сюжет заснований на реальних подіях, адже свого часу студенти різних університетів справді використовували математичні методи для гри в блекджек у казино Лас-Вегаса та інших міст, що нерідко реально допомагало їм вигравати.
Вердикт: в кіно це показано надто нереалістично. Там це буквально як телепатичні суперможливості чи прогнозування майбутнього. Це вже ближче до магії чи мутантів з «Людей X». Як працює рахування карт? У реальності рахування карт – це математична система, яка справді допомагає оцінювати співвідношення карт, що залишилися в колоді, а це дозволяє приблизно оцінити шанси і змінювати розмір ставки відповідно до ситуації, але це не стовідсоткова гарантія. Навіть за позитивного математичного очікування гравець може програти значну кількість роздач поспіль.
Таким чином, Голлівуд показує рахування карт як спосіб швидко розбагатіти. У реальності це складна стратегія, яка потребує дисципліни, математичних знань і готовності до тривалих періодів невдач.
«11 друзів Оушена» (2001 р.): наскільки реально пограбувати казино?
Це справжня класика кіно з культовими акторами! Звісно, основний сюжет про пограбування казино, а не про гру, але й цьому там теж приділяється увага. Головна нереалістична складова полягає у тому, що пограбувати сучасне казино неможливо. Самі персонажі говорять про це, але вже у наступній сцені вони планують те, як будуть це робити – кіношне кліше. Навіть в ті роки (чверть століття тому) це було майже неможливо, а сьогодні це навіть не обговорюється.
Казино мають значно складнішу систему безпеки, ніж може здатися після перегляду фільму. У великих закладах використовують:
- системи відеоспостереження, що охоплюють ігрові зали, каси та службові приміщення;
- контроль доступу до зон із грошима та обладнанням;
- автоматизовані системи обліку транзакцій;
- процедури перевірки персоналу та підозрілих операцій;
- взаємодію між службами безпеки, фінансовими відділами та правоохоронними органами.
Звісно, історії про пограбування казино існують не лише в кіно. Наприклад, у 2010-х роках у різних країнах, у тому числі і в США, розслідували випадки шахрайства з використанням електронних пристроїв, змов персоналу та маніпуляцій із картами, але такі історії зазвичай набагато менш ефектні, ніж пригоди Денні Оушена та й суми вкраденого там менші.
Найточніше про наслідки подібних авантюр пояснює один із персонажів цієї кінострічки, на ім’я Рубен Тішкофф.
«Меверік» (1994 р.): чи можна виграти покерний турнір завдяки блефу?
Досить часто в кіно, де є покер, можна почути про те, що головне – це саме блеф, а не вдала комбінація, що залежить від везіння. Нерідко найкращий гравець виграє саме завдяки своїй витримці, вмінню приховувати емоції та впевнено дивитися на інших гравців, що викликає у них нервування, і вони пасують.
Саме так Голлівуд показує покер у цій кінострічці. Там достатньо зберігати незворушний вираз обличчя, щоб змусити суперників повірити в будь-яку комбінацію. Меверік – головний герой фільму, що постійно використовує хитрощі, провокує опонентів і намагається передбачити їхні рішення. Тут блеф у покері – це головне.
У реальному покері блеф справді є важливою частиною стратегії гри в покер. Гравець може зробити ставку з відносно слабкою рукою, щоб змусити суперника скинути сильніші карти. Але при цьому успішний блеф залежить не лише від поведінки за столом. Потрібно враховувати попередні ставки, позицію, розмір банку, стиль гри опонента та ймовірність того, що він продовжить роздачу.
«Ас» (1981): чи існують непереможні картярі в реальному житті?
Це не зовсім Голівуд, але фільм відомий на весь світ, тому про нього не згадати було б неправильно. Головний герой комедії з Адріано Челентано – професійний картяр на прізвисько Ас. Він настільки добре грає в покер, що його ім’я відоме усім, хто грає, а чергова партія з ним перетворюється на справжнє випробування для опонентів. В інших гравців буквально виникає мандраж, коли вони бачать його за столом.
А чи справді досвід та інтуїція дають можливість обіграти практично будь-кого? Чи є обрані, хто завжди виграє? Насправді досвідчений покерист може мати суттєву перевагу над менш підготовленими суперниками – це факт. Чому? Бо він краще розуміє математичні закономірності гри, оцінює ймовірності, аналізує поведінку опонентів і вміє адаптувати стратегію. При цьому навіть найсильніші професіонали не виграють кожну партію. Чому? Бо випадковість залишається важливою складовою покеру, адже в іншому випадку уся гра б не мала ніякого сенсу.
Підсумок
Таким чином, у фільмах, де фігурують азартні ігри, завжди присутнє перебільшення, що загалом цілком характерно майже для всього художнього кіно як жанру. Десь його більше, десь все показано дуже близько до реальності. У будь-якому випадку кінострічки – це не про реалізм, а про гру акторів, саспенс, сюжет. Головна задача кіно – розважити глядача, тому якщо у вас в планах навчитися круто блефувати, рахувати карти чи просто гарно грати в ту чи іншу азартну гру, краще орієнтуватися не на художні фільми.
