Історії, які розповідають про козаків трапляються різні. Говорячи слово «козак» одразу уявляєш бравого вояку з оселедцем та шаблею, якою він готовий розмахувати, щоб знищити ворогів. Але крім того, що козаки були воїнами, також являлися звичайними людьми. Розваги для них не були чужими, особливо, коли йшлося про азарт.
Та чи дозволяли собі воїни грати в азартні ігри? Звісно, якщо говорити про панські палаци, то тут могли грати у що завгодно. Преферанс, яролаш, ремік, бридж і таке інше. Та серед звичайних селян, можна було знайти ігри у п’яницю, відьму, дурня, цигана, лаву, хвильку.
Дехто стверджує, що азартні ігри серед козаків були під забороною. Мовляв, нічого робити ставки на гроші, відволікатися від головної мети. Проте, як вказують деякі історичні факти, азартні ігри у козаків домінували. Завжди у будь-який час, козаки робили ставки на гроші, тим самим показуючи, що готові ризикувати тим, що здобули у бою чи іншим чином.
У пошані були також ігри у кості. Таким чином інколи програвалися та пропивалися цілі статки. Гравців це не зупиняло.
Чи грали козаки у карти просто так?
Перше, що варто зазначити, так це те, що ігри у карти для козаків представляли собою не тільки забавку. Також це був важливий засіб постійного тренування. Козаки тренували власну реакцію вибору в поєдинку, водночас ігри в карти були відмінним засобом реабілітації. Про це можна сказати наступне:
- Серед козаків-запорожців, побутували і домінували азартні ігри. На сьогоднішній день зуміла зберегтися тільки одна назвати «чупрундур»;
- Ситуація, яка відбувалася грі, могла бути дуже схожою на ситуацію у поєдинку. Потрібно слідкувати за реакцією суперника, передбачати його хід. Чесна гра наче відтворювала модель потенційної битви;
- Козак грав наче не з суперником, а саме з випадком. Який потребував, з одного боку, наявність факторів, що не завжди передбачувані. З іншого боку, козаку потрібно проявити витримку, мужність, уміння не втрачати контролю, навіть якщо обставини складні, зберігаючи гідність.
Самі ж карти називалися «козацькими листами». Саме цими листами, козаки грали у відьму, дурня, п’яницю. Проте, всі ці ігри були досить простими, використовувалися козаками, коли бажали, так би мовити, «розслабитися» і здобути легкі гроші. Та чи всі це варіанти? Звісно, ні!
Особливі ігри для особливих подій
Візьмемо, для прикладу, Гетьманщину, середину вісімнадцятого століття. Йдеться вже не про звичайних козаків, а про козацьку старшину, шляхту.
Коли приїздили гості, тоді молоді люди надавали перевагу товариським іграм. Це могли бути наступні варіанти:
- Могли грати у такі ігри, як журавель, горюдуб, хрещик, тісна баба;
- Не одними тільки картами обмежувалися ігри. Старші козаки пробували себе у шахах, проте дана гра не була особливо поширена;
- Найбільш популярними залишалися карти. Під час зимових вечорів, збиралися і грали в пікети, кадрилію та інше.
До речі, під час ігор, багато хто з козаків курив люльки, так, що від чаду навколо мало що було видно. Ставалося і так, що ігри виходили за межі дозволеного. Наприклад, коли програвши гравець не бажав цього визнавати та ліз у бійку. Не дивно, що якби ігри в карти хотіли заборонити, з цього б мало що вийшло.
Хоча заборони були, цього заперечувати не вийде. У Гетьманщині (як і в інших європейських країнах), діяли обмеження, які до того, виявлялися досить жорсткими. Інколи це могли бути реальні заборони чи навіть переслідування. Пояснювалося це тим, що безліч гравців не могли вчасно зупинитися і тонули у картярських боргах, за які потім роками судилися.
«Козацькі листи» – якими вони були?
«Козацькі листи» я називали тоді карти, не збереглися до нашого часу. Але з упевненістю можна сказати, що вони не були схожі на ті моделі карт, до яких звикли сучасні люди. Козаки «різалися» у карти німецького типу, що були надруковані у Ауґсбурзі. Така колода відрізняється іншими емблемами та назвами мастей. Там немає дам, але два валети. Йдеться про українські «нижники» та «вишники». Згодом французька дама почала отримала звання вишника.
Грали у карти козаки доки ті не потемніють. Але навіть тоді їм намагалися продовжити життя. Натирали лоєм чи салом, таким чином сподіваючись ще пограти. Що не дивно, адже колода карт коштувала тоді дорого і не так просто виявлялося знайти подібне ігрове знаряддя. Яке траплялося хіба що серед майна козацьких ватажків.
Що сказати в якості висновку?
Можна сказати, що козаки являлися досить азартними парубками. Із задоволенням грали у карти, кості, навіть у шахи. Для них ігри були чимось схожим на поле бою, адже задля виграшу також доводилося проявляли сміливість та мужність, інколи ризикуючи всім. За один вечір гравець міг стати багатим, чи, навпаки, залишитися з пустими кишенями. Все залежало від наполегливості, уміння тримати ситуацію під контролем та прихильності фортуни.
Для вас ми підготовили особливу статтю з історії азартних ігор. Читайте “Азартні ігри на людське життя” тільки на azart-games.