Азартні ігри були відомі дуже давно. Але найбільшого розквіту вони набули в кінці 18 – на початку 19-го століття. Це час правління Наполеона. Тоді стали максимально популярними гральні карти. При дворі грали всі: як придворні, так і вищі ешелони влади. Прості французи теж любили пограти у карти.
На момент правління Наполеона Бонапарта карти були не просто грою. Вони ставали частиною культури і навіть політики. Адже дуже часто, збираючись за грою, сильні світу цього могли прийняти якісь важливі рішення. На той момент практично всі правила азартних ігор були встановлені і дуже популярними були покер, блекджек, баккара, рулетка. Остання пішла саме із Франції. Адже походить від «roulette», що означає коліщатко. Кажуть, що її винайшов ще математик Блез Паскаль у 17 столітті. Але вчений придумав не гру, а лише рулетку, тобто пристрій за допомогою якого в неї можна грати. Ще у 1796 році у Франції вже грали у рулетку. Її також описували у романах.
На початку 19-го століття «маленьке колесо Парижа», а саме так називали рулетку стало дуже популярним. Вона стала відомою не лише у Франції, але й Європі, а також поширилася на Америку. У Франції з рулеткою за часів Наполеона все було не так просто. річ в тому, що він дозволив грати у неї лише там, де є курорти з мінеральними водами. Тому у Монте-Карло так процвітали казино.
Ігри у Франції
До 1837 року французи грали в азартні ігри, але саме в цей рік вони були заборонені. Але при цьому люди грали в інші ігри. Що ж обирали французи за часів Наполеона:
- грали в гуску – це старовинна гра, в яку можуть грати 4-15 людей. Для того, щоб в неї грати необхідне поле з гусячим садом, яке можна десь розкласти або повісити. Згідно із жеребом, хтось із гравців ходить першим. У грі беруть участь гральні кості і спеціальні фішки. По суті, тут потрібно ходити клітинками, яких є 63. Хто першим дійде до клітинки «гусячий сад», той і виграє. Від цієї ж гри пішли всі подібні.
- грали в слова – ця гра дуже непроста. Вона складається із ста сорока плоских гральних кісток. Щось схоже на доміно. Сорок з них мають на двох сторонах надруковані букви. На початку гри задумується слово, яке в кінці мають скласти гравці. Зазвичай, слова виходили дуже смішні.
- грали у відлюдника – в неї можна грати навіть на самоті. Прийшла з Америки, хоч правила розробив француз. На дерев’яній дощечці є 37 заглиблень і 37 фішок. Сенс гри в тому, щоб зібрати всі фішки і закінчити з однією.
- грали у компас – це розважальна і навчальна гра водночас. Її грають за допомогою сторін «Орел» і «Бджола». Ще потрібні жетони. Потрібно ставити на напрям вітру. В кінці хороший гравець завжди лишається задоволеним.
- брали участь у популярній дитячій лотереї. Вона могла бути призначеною для кількох дітей. Картинки розрізають і кладуть у коробку. Потім їх витягують. І отримують стільки «коштів» з каси, скільки написано на картинці. Виграє і забирає всю касу той, хто першим витягне галльського півня.
- давали у борг – в цій грі всі дають один одному у борг. Це карткова гра. Карти роздаються гравцям, в колоді їх лишається лише 4. Коли перший кладе карту відповідної масті, наступний має покласти таку ж. Якщо у нього немає, то він її позичає. Найбільшу вигоду має той гравець, який починає першим.
Які ще були розваги за часів Наполеона?
Французи, які жили у буремний час наполеонівських війн не тільки нескінченно грали в карти. Були в них і інші більш вишукані і інтелектуальні ігри. Наприклад, шахи. І одним із тих, хто їх обожнював був сам Наполеон. Він все своє життя грав у шахи. Наприклад, з 1794 по 1795 роки він щодня ходив у «Кафе де Режанс», де або спостерігав за грою або грав сам. Про це є чимало описів, карикатур, спогадів. До речі, за життя мало хто казав про те, що імператор захоплюється цією грою. А от після його смерті з’явилося чимало спогадів, які свідчать про те, що Наполеон був затятим шахматистом. Наскільки добре войовничий правитель грав у шахи важко сказати, але майже всі записи про це робилися вже після того, як імператора не стало. Тому скоріше всього вони були правдивими. Дехто казав, що чоловік досить посередньо володіє шахами, а от інші навпаки розповідали про те, що він часто вигравав різноманітні партії. При цьому дуже часто грав із своїми придворними. Наприклад, із світською дамою Клер де Ремюза, генералом Бертраном.
У «Кафе де Режанс» до цього часу зберігається столик на якому грав Наполеон у 1798 році. Він зроблений із сірого мармуру. Збереглося і чимало гравюр, на яких імператор грає в шахи разом із придворними.