Гральні карти – це невеликі шматочки спеціального картону, на яких зображені певні фігури, знаки і цифри. Вони користуються великою популярністю. Можуть бути максимально дешевими і дуже дорогими. Їх застосовують не лише для гри, але й для декору, а також в інших ситуаціях.
Історія гральних карт
Зараз важко сказати, коли вперше з’явилися карти для ігор. Звісно, їх робили із шматків шкіри, раковин, мушлі, табличок з глини чи шматків каменю. Батьківщиною для карт вважається Азія. Кажуть, що їхніми винахідниками були китайці. Тоді для них використовували паперові таблички, форми із слонової кості, частинки дерева, на яких зображувалися різноманітні фігури. Про карти згадували ще у 8-11 століттях.
Також були карти в Японії та Індії. У Японії їх робили із раковин мідій, які потім прикрашали рослинами, орнаментами та сценами з життя. Тут їх застосовували для того, щоб навчати і розвивати творчі особистості. Люди могли не лише грати, а й розкладати пасьянс.
Перша згадка про карти в Індії датується 1527 роком. Тоді імператор Бабур записав про них у своєму щоденнику, кажучи, що подарував колоду своєму близькому другові. В Індії карти називалися «ганджіфа». Вони були круглими і на них зображувався Шива, який має 4 руки. В них він тримає меч, кубок, жезл, монету. Кажуть, що зображення являли собою 4 індійські клани.
У давній Персії вже з’явилися карти, які були більш схожі на сучасні. Тут було 48 карт і 4 масті. В них уже була подібна до нинішніх ієрархія: на перших 10-ти були цифри, а на двох старших – візир і король.
Вже в 11 столітті карти з’явилися у Єгипті. Туди вони потрапили з Азії. Ними користувалися мамелюки – місцеві воїни. Схожі ці карти були на Таро. На них не були зображені люди, лише абстрактні малюнки.
У 1367 році у місті Берн заборонили карткові ігри. Отже, вже тоді знали про їхнє існування.
Вже у 1418 році у місті Нюрнберг, Ульм та Аугсбург було запущено масове виробництво карт. В кінці 15 століття, зовнішній вигляд колоди модернізували і вона стала виглядати більш сучасно. Єгипетські масті були замінені на чирви, трефи, бубни, піки, з’явилися королі, королеви, лицарі, прислуга.
З часом зовнішній вигляд карт ставав все більш сучасним. Такі якими ми їх знаємо – прийшли до нас ще з 17 століття з Франції. Тоді колода отримала 36 карт. До Франції карти прибули з Італії у 15 столітті. Тоді був 21 козир і їх називали старшими арканами. Їх використовували до 18 століття як гральні, а пізніше вони модифікувалися у карти Таро.
В Італії карти, в свою чергу, потрапили зі Сходу у 14 столітті. Їх привезли хрестоносці.
У 15-16 столітті колода французьких карт була вже досить схожа на сучасну. А у 1830 році були створені симетричні малюнки, заокруглені кути і невеликі індекси у кутиках карт.
Види карткових колод
Загальновідома колода складається з 54 карт. Вони мають 4 масті. До колоди входить:
- молодші карти від 2 до 10;
- валети;
- дами;
- королі;
- тузи;
- 2 джокери.
Також є і скорочені колоди . Вони мають 36 карт, тут відлік починається з «6». А також є на 32 карти, де колода розпочинається з «7».
Для різної гри необхідні свої колоди. А так як карти були дуже популярними, то у багатьох країнах з’явилися свої види:
італо-іспанська – має 50 карт. Починається з «1», а закінчується на «9». Тут є король, лицар, валет, джокер. У різних частинах Італії використовували свої колоди. Наприклад, у Флоренції на 98 штук, у Венеції на 78, у Болоньї на 62.
німецька – раніше у колоді було 48 карт. Зараз 32. До 16 століття на старших картах були король з королевою та унтер-офіцер і обер-офіцер. Пізніше замість королеви прийшли тузи. Різні кольори позначають різноманітні масті. Тут є зелені піки, а також жовті бубни.
Французька – тут старші карти – це валет, дама, король, туз. Саме у цій колоді позначають масті лише чорним та червоним кольором. Герої цієї колоди карт завжди мали своїх історичних прототипів. Наприклад, Король черви – це Карл Великий. Королем пік був Цар Давид, а кролем бубн виступав Юлій Цезар. Королем трефів був Олександр Македонський. Серед дам прототипами були Юдіт, Афіна Паллада, Рахиль, Аргіна.
Цікаві факти про карти
Є досить багато незвичного, пов’язаного з гральними картами. Наприклад, достеменно відомо, що колода символізує рік. Адже, 4 масті – це 4 пори року. 13 карт, що є у кожній масті – це 13 фаз місяця. 52 карти – це 52 тижні у році. Якщо ми додамо значення всіх карт, що є у колоді, то отримаємо 364. А якщо доплюсуємо ще джокера, то буде 365 – саме така кількість днів є у році. Якщо ж додати ще одного джокера, то буде 366 – кількість днів високосного року.
На початку 19 століття у Канаді, а саме у провінції Квебек карти використовувались як гроші і на них навіть були офіційні печатки.
Якщо у вас є колода на 52 карти, то з неї можна скласти 2,5 мільйона покерних комбінацій.
У американському штаті Нью-Мексико є такий закон, згідно з яким, якщо кандидати на будь-яку посади набрали однакову кількість голосів, то вони грають в карти. У 1998 році мер міста Естансія отримав цю посаду, адже обіграв свого опонента у покер.
У Китаї є колекціонер Лю Фучан. Його колекція налічує 11087 різноманітних карткових колод.
Найбільш старою, рідкісною та дорогою є колода карт Таро, яку виробили у Нідерландах у 15 столітті. Її можна побачити у музеї Metrolitan у Нью Йорку.
У казино колода карт може змінюватися кожні 12 годин. Якщо гра дуже інтенсивна, то щогодини. Це робиться для того, щоб досвідчені гравці через мікропошкодження не могли розрізняти карти під час гри.
Історія карт – давня, цікава і дуже символічна. Вона дійсно незвична, адже сама гра вже є чимось нерутинним і особливим.
Як грати в карти? Правила гри в Триньку, дурака читайте на azart-games.