Велика Монгольська імперія, створена Чингісханом у 1206 році, була однією із наймогутніших держав в історії тогочасного суспільства. Територією панування монголів було державне утворення від Китаю аж до Близького Сходу та Східної Європи. Корінний народ з часом підкорював все більше земель і племен, за рахунок численних війн та загарбання територій.
Золота Орда – таку назву мала держава монголів з часом, – має виняткове місце в історії середньовіччя. Це велична імперія з різноманітною культурою та традиціями, які відзначаються своєрідністю та оригінальністю. Одним із найпопулярніших культурних аспектів є азартні ігри, в які особливо полюбляли грати завойовники.
Які азартні ігри були популярними у часи Чингісхана?
Азартні ігри мали давню традицію в культурі Центральної Азії, звідки родом монголи. Ще до утворення великої держави Чингісхана, люди розважалися найрізноманітнішими способами – суміщували відпочинок за грою на гроші або цінні предмети – прикраси, старовинні статуетки чи дорогі предмети побуту. З роками ця традиція укорінилась в культурі народу та стала звичайним елементом повсякденного життя. З об’єднанням Чингісханом багатьох племен в єдину імперію, азартні ігри набули широкого розповсюдження серед усіх верств населення. Сам хан був великим прихильником такого роду розваг і все більше сприяв поширенню ігор в державі. Чингісхан зазначав, що азартні ігри мають на меті не лише розважати людей, а й відіграють ключову роль у формуванні характеру, вчать ризикувати та проявляти витривалість, і як наслідок стають переможцями.
Кості – “Хатуур”
Що ж до ігор, то найпоширенішою та найулюбленішою розвагою монголів були кості. Гра мала назву “хатуур”, мала велику популярність як серед воїнів, так і серед звичайних землеробів та скотарів. Для гри використовували кістяні або дерев’яні кубики, на які наносили символи. Правила були найпростіші – гравці повинні зробити ставки на випадання комбінацій позначок, ставлячи на кону власне майно.
Азартні карткові ігри – “Най”, “Шатар”
Через невеликий проміжок часу стали поширювалися карткові ігри. Популярними були такі види ігр, як “най” та “шатар”.
“Най” – різновид преферансу, карткова гра із хабарами (окрім картярського терміна), в яких грали від двох до чотирьох людей. Звичайно, можна було грати із більшою кількістю гравців, проте динамічність та інтерес знижувався, оскільки кожен із присутніх був змушений пропускати більше двох роздач поспіль, що і ускладнювало процес.
Інший різновид азартної гри – “шатар” – схожа на шахи, проте вона була унікальна тим, що в неї грали на гроші або ж цінні речі. Цікаво, що ця гра має дуже захопливу легенду. За переказами, за 500 років до створення Великої Монгольської імперії, жив хан, який постійно займався підготовкою воїнів та їх тренуванням. Він увів у своє військо довірених осіб, які відповідали за безпеку. Багато інших володарів запозичили це нововведення. Якось мудрець під їхнім впливом змінив намет, увівши в нього охоронців – нових постатей, що відповідають за безпеку правителя. Це і стало основою для створення фігурок у вигляді воїнів.
Азартні ігри відігравали визначну роль у соціальному житті монголів. Вони були способом цікавого проведення часу, додатковою можливістю підзаробити та проявити свої навички мислення. Спочатку ігри були доступними лише для вищого кола суспільства – аристократії та військових. За часів розквіту держави Чингісхана ігрові змагання проводилися за участю самого хана або інших представників правлячої еліти. Нерідко монгольські правителі дарували підкореним народам кубики та карткові колоди, що демонструвало їх підкорення. Навіть під час переговорів хани та їх васали полюбляли грати в азартні ігри.
Азартні ігри Золотої Орди
Епохою розквіту азартних ігор прийнято вважати часи Золотої Орди. Тоді державу було поділено на улуси, і в кожному з них поширювалися різного роду ігри на гроші. Монгольські хани все більше заохочували народ грати, створюючи ігрові будинки та спеціальні заклади для азартних ігор. Одним із найбільших центрів держави була столиця – Сарай-Бату. В місті відкрили безліч закладів, де дозволялося грати на кістках, в карти, шахи та нарди. Обов’язковою умовою гри було заставляти коштовності, худобу чи землі з рабами.
З відкриттям ігрових будинків і таверн, азартні ігри все більше поширювалися серед простого народу. Ці місця стали центрами соціального життя монголів. Ремісники, селяни та рибалки активно розважалися, відкриваючи для себе нові ігри. Зазвичай вони робили це не з цікавості чи з азартного інтересу, люди просто прагнули заробити гроші. Прагнучи поліпшити матеріальне становище, народ ставив на кін свої останні заощадження. І як вони засмучувалися, коли програвали і втрачали власні кошти.
Інші азартні розваги монголів
Окрім карткових ігор та кісточок, монголи полюбляли й кінні перегони, на результатах яких гравці робили ставки. Воїни на воєначальники влаштовували турніри з бойових мистецтв, де глядачі робили парі на переможців. Ось таким чином розважався та намагався підзаробити монгольський народ.
Наслідки, ризики, заборони
Водночас азартні ігри в часи Золотої Орди мали й негативні наслідки. Прагнучи заробити легкі кошти та зажити заможним життям, багато людей програвали та втягувалися в боргову кабалу. Деякі хани, наприклад Бату, намагалися обмежити доступ до ігор серед свого оточення, побоюючись руйнівного впливу азартних ігор.
Попри ризики та заборони, азартні ігри ще довго посідали вагоме місце в суспільному житті монголів. Вони вдосконалювалися та розповсюджувалися могутньою імперією аж до її розпаду в XV ст. Проте, навіть після занепаду династії, ці розваги знайшли продовження серед інших жителів степу Центральної Азії – казахів, калмиків та киргизів. Історики стверджують, що азартні ігри монголів значно відобразились на формуванні культури сучасних країн, таких як Китай, Корея чи Японія. Навіть у далеких країнах Європи до сих пір зустрічаються схожі ігри на кістках, карти та доміно, нарди та шахи.
Отже, азартні ігри займали важливе місце в культурі Великої держави монголів та Золотої Орди. Вони слугували предметом для розваг та відпочинку, проте вимагали швидкої реакції та логічного мислення, що і формувало войовничу та могутню імперію. Ці ігри є визначальною складовою монгольської культури, і занурюючись все більше у їх традиції, ми можемо побачити, як такі невеличкі на перший погляд речі, залишили величезний відбиток на формуванні цілої нації.