Яскраве відчуття азарту приносить чимало позитивних вражень будь-якій людині, незалежно від її соціального статусу, статі, раси, місця проживання на планеті та віку.
Отримування адреналіну та хвилюючих емоцій, пов’язаних із ризиком та непередбачуваністю, імпонує і зовсім юним гравцям. Проте суспільна думка щодо ситуації, коли діти грають в карти, не є однозначною.
Яку позицію слід займати дорослим щодо захоплення школярів картковими іграми? Має така забавка якісь переваги, чи її однозначно слід дітлахам заборонити? Відповіді на ці та інші, споріднені питання наведені далі.
Текст розповідає про потенційний вплив на дитячий розвиток, інтелектуальний та психологічний, карткових ігор, про дію їх на світосприйняття юних гравців та ймовірні наслідки відповідного азартного захоплення.
Причини популярності ігор в карти
Такі турніри поширилися по планеті понад тисячу років тому. Країною, де вони виникли, вважається Китай.
Поширення такого захоплення на всі населені континенти виявилося досить стрімким процесом. Зараз багато батьків навіть не задумуються, чи варто вчити дитину грати в карти, бо не помічають у таких іграх нічого поганого.
Адже побачити затятих картярів зараз можна в будь-якому місті – на лавочках у міському парку та дворах, на пікніках і пляжах та навіть у потягах, пасажири яких таким чином часто коротять час.
Дана ситуація доводить, що багато людей відчувають до карткових ігор відверту симпатію, вважаючи їх відмінним рішенням для дозвілля.
І для відповідної думки є принаймні декілька беззаперечних підстав.
- Гральні карти є ефективним комунікативним засобом. Вони створюють атмосферу, сприятливу для активної соціальної взаємодії, тим самим навчаючи гравців спілкуватися між собою і здобувати таким чином певний досвід людських взаємин та порозуміння. Але рішення, чи дозволяти дітям грати в карти задля навчання їх спілкуванню, за батьками.
- Можливість розважитися. Мало який картковий турнір обходиться без веселого сміху та добрих або й трохи саркастичних жартів. Загалом таке заняття можна віднести до розваг, бо воно сприяє загальному позитивному настрою, хоч і не позбавлене конкуренції.
- Матеріальна або інша зацікавленість. Перший варіант має місце, якщо грають на гроші. Альтернатива може бути грою «на бажання», «на роздягання», «на присідання», «пиття склянки води» тощо. У будь-якому випадку прагнення отримати приз, особливо грошовий, та не стати переможеним підігріває в учасників партій інтерес та мету виграти.
- Відпрацювання стратегії. Як правило, кожен гравець обирає власну стратегічну лінію задля того, щоб не залишитися переможеним. Така позиція змушує підключати логічне мислення, прораховувати можливі варіанти розвитку гри та ходи супротивників. Відповідний підхід є відмінним стимулятором мозкової, розумової діяльності.
Вищевикладені аспекти мають відношення до картярів усіх вікових категорій, вони стосуються як новачків, так і їх досвідчених опонентів.
Про користь карткових ігор для дітей
Фахівцями доведено, що така азартна розвага для школярів і навіть для дошкільнят має дієве розвивальне значення.
Гра в карти удосконалює різні навички юних її учасників, зокрема, такі важливі для їх особистісного розвитку вміння:
- логіку, в тому числі лічбу й ведення підрахунків – малим картярам доводиться вираховувати очки, використовувати числа й визначати ймовірність дій суперників (це свого роду математика та логічне мислення);
- когнітивні навички – мається на увазі здатність концентруватися, зосереджуватися, стежити за ходом турніру, запам’ятовувати, покращувати зорову увагу (це умова для вигадування й відпрацювання власної успішної тактики й стратегії);
- здатність керувати власними емоціями – діти під час ігор у карти формують потребу та здатність, спроможність до емоційного самовладання й самоконтролю (у противному випадку опоненти просто відгадають їхні плани, а це незмінно призведе до програшу);
- творчі здібності – у дитячому віці кожний ігровий процес, в тому числі й азартні карткові розваги, стимулює розвиток уяви, фантазії, змушує гравців вигадувати нові тактичні та стратегічні ідеї і навіть варіювати правила.
При цьому важливою є відповідність обраної гри віку та колу інтересів дитини.
Вважається, що для наймолодших малюків, віком від 3 років, підійде гра «Меморі». Чотирирічні дітлахи цілком можуть освоїти «Бурко», а починаючи з 6 років діти можуть грати в «Дурня».
Порівно складнішим для юних картярів є «Уявний покер» – щоб приєднатися до учасників відповідної карткової забави, варто як мінімум досягти восьмирічного віку.
Чим небезпечні карти для дітей?
Приблизно так само, як медаль має два боки, зворотній бік є й у впливу картярства на дітей.
Таке захоплення нерідко призводить до вкрай небажаних наслідків, перелік яких наводиться нижче.
- Дитина стає конфліктною. Особливо вірогідним є ризик такого розвитку подій, якщо дорослі в дитячих карткових іграх участі не беруть. Причиною конфліктів можуть стати часті емоційно гострі моменти гри, а також блеф малих гравців.
- Набуття азартної залежності. Ігри в карти є азартними, а дитина цілком може виявитися схильною до конкуренції та ставок під час таких партій. Карти здатні відкрити таку особистісну якість, що по суті є шкідливою звичкою, вадою.
- Затягування в процес гри. Звичка, споріднена з попередньою. Її наслідком стає те, що хлопчик чи дівчинка відмовляється від інших занять, від іграшок та спілкування друзями, бо карти в її житті виходять на перше місце, заміняючи їй усе. У результаті дитина стає фізично та соціально неактивною, неповноцінною.
- Спокуса грошей. Якщо мають місце ігри в карти на гроші, діти можуть прагнути виграшу за будь-яку ціну. Намагаючись здобути цю матеріальну нагороду, вони стають схильними до сварок, проявляють неконтрольовану агресію та вдаються до обману. Це ще одна причина, чому не можна грати в карти дітям, особливо тим, що є емоційно неврівноваженими та запальними.
У будь-якому випадку рішення щодо дозволу чи заборони участі дитини у картковій грі мають приймати її батьки. Вони найліпше знають сильні та слабкі місця вдачі свого чада, особливості його темпераменту та світосприйняття.
Якщо ви маєте сумніви щодо знайомства свого сина чи доньки із гральними картами, порадьтеся щодо цього з фахівцем – зверніться до дитячого психолога або педіатра.
Тематичні запитання й відповіді
Як починати знайомство дитини з картами?
Варто поцікавитися, чи хоче малюк навчитися цієї гри, розповісти про назви карт гральної колоди, їх масті тощо. Якщо ви спостерігаєте жвавий інтерес до відповідної теми, поступово переходьте до пояснень правил гри. Потім проведіть практику – кілька пробних турнірів.
Як переконати дитину в тому, що карткові ігри на гроші – це погано?
Наводити відповідні аргументи слід на простих, доступних розумінню дівчинки чи хлопчика прикладах. Необхідно популярно та детально пояснити ризики й негативні наслідки таких азартних турнірів та довести їх високу вірогідність.
Яку позицію займати батькам при виявлені карткової залежності в їхньої дитини?
Зрозуміло, що вона не має бути пасивною. Правильне рішення – відкриття дорослих до відвертого, щирого діалогу з юним картярем. Психологи радять у такому випадку спілкуватися з ним не на підвищених тонах, а спокійно, без криків та докорів. Дитина має усвідомити, що мама й тато на її боці й хочуть їй допомогти.
Потрібні слова в даній ситуації дорослим буває важко підібрати. У відповідному випадку єдиним правильним виходом є звернення до фахівця.