Однією з карткових ігор з хабарами, що стала популярною майже двісті років тому, за часів позаминулого століття, є преферанс.
Пропонований текст розповідає про ключові особливості, сюжет та умови відповідної азартної розваги, яка відомою та поширеною є і в наш час.
Базові моменти
Взяти участь у відповідному картковому турнірі, метою якого є набрання в підсумковому рахунку найбільшої кількості очок, може двоє, троє або четверо гравців.
Під час преферансу вчотирьох кожним учасником почергово пропускається роздача. Цю дію називають «сидінням на прикупі».
Практично можливо провести гру і з більшою кількістю претендентів на перемогу. Але під час таких варіантів турнір протікає повільно, бо кожен із гравців вимушений пропускати як мінімум дві роздачі підряд. Відсутність динамічності робить дану розвагу не особливо цікавою.
Примітно, що картярі з досвідом вислів «зіграти в преферанс» як такий вживають рідко. Вони зазвичай говорять «розписати пульку», що означає по факту одне й те саме.
Не використовується у гравців і термін «очки» – натомість вони традиційно застосовують слово «вісти». Вісти в преферансі мають власну класифікацію. Кожен їх вид заносять у відповідну гравцю зону пульки – паперового аркуша зі спеціальною розміткою, який передбачає три зони для кожного учасника гри.
Область, що слугує для запису очок на зіграні ігри та хабарі і премії за 0 хабарів на розпасах за умови передбачення цього аспекту конвенціями, називають «пулею». Номінал кожного очка в пулі складає +20 чи +10 вістів.
Поле для фіксації штрафних очок, кожне з яких рівне 10 вістам, називають «горою».
Зона «вісти» передбачає нарахування за хабарі під час вістування. У цій області пульки 1 очко дорівнює 1 вісту.
Кодекс правил
Грають у преферанс, використовуючи колоду, в якій 32 карти всіх чотирьох мастей. Наймолодшою з них вважають «сімку», найстаршою – «туза».
Будь-яка з ігрових партій включає в себе сукупність роздачі карт. Відповідно специфіки цього процесу, картковий турнір має назву гри на хабарі, мізеру або розпасів. Власне, це три можливі типи гри.
Партію грають до моменту виконання умов її завершення.
Існує кілька варіантів умов, що засвідчують закінчення гри:
- кожним учасником набрана встановлена кількість вістів у пулі;
- гравцями аналогічна кількість очок сумарно набрана;
- настає обумовлений час завершення партії;
- певна кількість вістів у пулі й гора всіх учасників досягла нульового значення в результаті «списання»;
- обумовлена кількість кіл роздачі колоди зіграна.
На початку преферансу шляхом жеребкування визначають учасника, якому належить здавати карти. Наступні роздачі виконуються гравцями почергово, їх послідовність визначається за принципом руху годинникової стрілки.
За один раз заведено здавати пару карт. Кожен із гравців отримує їх по 10 штук, а дві карти, які зосталися, відкладаються окремо – їх відносять до «прикупу». Зазвичай «прикуп» кладуть після завершення першого кола здачі.
Першу або останню пару карт використовувати для цього не можна – це правила гри забороняють.
За умови преферансу вчотирьох, гравець, що займається роздаванням карт, повинен виконати три завдання, описані та пояснені нижче.
- Під час гри в «розпаси» він має викласти верхню карту з позначенням масті ходу. Але якщо прикуп відкрився, участь у турнірі цьому учаснику брати не слід.
- Гравець, який роздає карти, може повернути віст, глянувши карти одного зі своїх опонентів. Такий варіант можливий, якщо два гравці пасують роздавальнику. У такому випадку здача розігрується за того учасника гри, чиї карти подивися роздавальник.
- Якщо виконується віст «у світлу», гравець-роздавальник не позбавляється права участі в обговоренні планів розігрування здачі так само як і ті учасники карткового турніру, що вістували.
За умови преферансу двох або втрьох, учасник, що займається роздаванням карт, приєднується до спільних торгів та розіграшів нарівні з іншими учасниками гри.
Особливості торгу
По завершенню роздачі карт між учасниками преферансу починаються торги. Їх мета – визначити тип гри.
Існує три види відповідних азартних турнірів – їх називають грою на хабарі, мізером та розпасами відповідно. У першому варіанті один із учасників преферансу має взяти певну кількість хабарів, а решта гравців повинні не допустити цього.
Мізер – тип гри, коли один гравець не бере жодного хабара, а його опоненти цьому намагаються перешкодити.
Умовою гри типу розпаси є намагання кожним із учасників турніру взяти найменшу кількість хабарів.
Оголошення заявок виконують почергово, використовуючи принцип руху стрілки годинника. Першим заявником стає учасник гри, який знаходиться зліва від того гравця, що роздавав карти.
Вимовляння слова «пас» при заявці означає, що гравець від участі в торгах відмовився, тобто з подальшої торгівлі вибуває.
Інші версії заявок можуть звучати як «6 пік» (це мінімальна дозволена заявка), «10 без козиря» (максимальна) та «мізер».
При торгах у преферансі дотримуються принципу зростання старшинства ігор.
Якщо заявка учасника гри будь-яка, окрім «пас», то він повинен оголосити гру, що оголошені до цього моменту перевершує.
Для визначення старшинства рук використовують також напрямок руху годинникової стрілки, від того, хто здавав карти. Діючі принципи старшинства ігор – від 6 до 10. А якщо маються на увазі карткові масті, то їх послідовність наступна: піка, трефа, бубна, чирва, без козиря.
Тобто алгоритм ігор, відповідно до збільшення старшинства, виглядає так: пікова «шістка» – трефова «шістка» – бубнова «шістка» – чирвова «шістка» – «шістка» без козиря – пікова «сімка» – трефова «сімка» і так далі.
Значення заявки «мізер» констатує зобов’язання гравця, що її зробив, не брати жодного хабара. Відповідна заявка може бути виключно першою та єдиною, зробленою учасником гри під час поточної роздачі. Гравці, які вже назвати під час розіграші альтернативний варіант гри чи пасували, зробити заявку «мізер» не мають права.
У разі оголошення хоча б одним із учасників гри заявки, відмінної від «пасу», торги тривають до моменту вимовляння слова «пас» двома гравцями. Право розіграшу отримує гравець, що в торгах отримав перемогу. Розпаси граються у випадку оголошення «пасу» всіма трьома гравцями.
Як грають на хабарі?
Згідно правил, учасник гри бере карти прикупу і, показавши їх опонентам, залишає собі. Далі гравець скидає пару непотрібних карт, не показуючи їх.Після цього учасником преферансу остаточно оголошується наявність козиря (чи відсутність карт відповідної масті) та кількість хабарів, яку він зобов’язується брати. Цей момент називають «замовленням гри».
Гра повинна бути замовлена не менша від крайньої заявки, оголошеної в торгах.
Решта учасників гри спільно грають проти відповідного гравця. Рішення про гру («вістування») або відмову від неї («пасування») приймає кожен гравець індивідуально.
Мізер, розпаси та розіграш
Під час мізеру учасник гри бере на себе зобов’язання не брати хабарів як таких. При цьому решта гравців отримують право відкритої гри.
Метою їх є змушення опонента взяти хабарів якомога більше. Далі цим учасником гри забирається прикуп. Він відкриває власні карти суперникам і вже приховано зносить пару карт.
Варіант розпасів передбачає відсутність козиря, тобто рівноцінність всіх мастей. При цьому кожен із гравців грає сам за себе і старається взяти хабарів якнайменше. Картами прикупу може визначатися західна масть перших двох хабарів. Можуть вони належати і роздавальнику або не відкриватися взагалі.
Розіграш хабара є, по суті, ключовою дією у преферансі. Відбувається він наступним чином. Учасники гри на принципом стрілки годинника від того, хто ходив, кладуть на гральний стіл по карті. Масть задається гравцем, який походив першим. Решта картярів мають викласти карти аналогічної масті. Якщо таких карт у них нема, слід класти козир. Якщо немає й козиря, кладуть карту будь-яку. Далі хабар забирається тим гравцем, якому вдалося покласти старшу карту.
Рахунок та фінал
Згідно правил преферансу, кожним його учасником записується собі в кулю певна кількість очок за кожну зіграну гру на хабарі чи мізер та списується їх кількість з гори.
Правилами передбачена можливість завершення карткового турніру та розписування за спільною домовленістю учасників будь-якої миті. Так само навіть після того, як куля закрита, турнір може бути продовжений.
Проте для дострокового припинення гри мають бути вагомі підстави. За умови ведення карткової гри за власні кошти, отриману кількість вістів множать на попередньо обумовлену вартість вісту. У такому випадку учасники азартної забави повинні негайно розплачуватися.